2-а Самуїлова

Розділ 16

1 А коли Давид пройшов трохи з верхі́в'я, аж ось Ціва́, Мефівошетів слуга назу́стріч йому, та пара в'ючених ослів, а на них двісті хлібі́в, і сто в'язок родзи́нок, і сто літніх плоді́в, та бурдю́к вина.

2 І сказав цар до Ціви: „Що це тобі?“ А Ціва́ відказав: „Ці осли для царсько́го дому на їзду, а хліб та літні плоди́ — на їду юнака́м, а вино — на пиття́ зму́ченому в пустині“.

3 І сказав цар: „А де син твого пана?“ А Ціва відказав царе́ві: „Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька“.

4 І сказав цар до Ціви: „Ось тобі все, що в Мефівошета“. А Ціва відказав, уклонившись: „Нехай я знайду́ ласку в оча́х твоїх, пане мій ца́рю“.

5 І прийшов цар Давид до Бахурі́му, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім'я́ йому Шім'ї́, син Ґерин. Він ішов і все проклинав.

6 І він кидав камі́нням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі ли́царі були на прави́ці його та на ліви́ці його.

7 І отак говорив Шім'ї в прокльо́ні своїм: „Іди, іди геть, кривавий пересту́пнику та чоловіче негі́дний!

8 Госпо́дь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарюва́в ти замість нього. І віддав Госпо́дь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!“

9 І сказав до царя Авішай, син Церуї: „Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду́ я, і зітну́ йому голову!“

10 А цар відказав: „Що́ обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: На́що ти так зробив?“

11 І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: „Ось син мій, що вийшов з утро́би моє́ї, шукає моєї душі, а що́ вже говорити про цього веніями́нівця! Дайте йому спо́кій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь!

12 Може зглянеться Господь над моєю бідою, і пове́рне мені цього дня добром замість його прокляття“.

13 І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім'ї́ йшов узбіччям гори навпроти нього. І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та поро́шив по́рохом.

14 І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, зму́чені, і відідхну́ли там.

15 А Авесало́м та ввесь ізра́їльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними Ахіто́фел.

16 І сталося, як прийшов аркеянин Хуша́й, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: „Нехай живе цар, нехай живе цар!“

17 І сказав Авесало́м до Хуша́я: „Це така ласка твоя з при́ятелем твоїм? Чому не пішов ти з своїм при́ятелем?“

18 І сказав Хуша́й до Авесалома: „Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позоста́нуся.

19 А подруге, кому я буду служити? Чи ж не синові його? Як служив я ба́тькові твоєму, так буду й тобі“.

20 І сказав Авесало́м до Ахіто́фела: „Дайте пораду, що маємо робити“.

21 І сказав Ахіто́фел до Авесалома: „Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненави́джений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою“.

22 І розтягли́ Авесаломові намета на даху́, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на оча́х усього Ізраїля.

23 А Ахіто́фелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, — така була Ахіто́фелова порада і для Давида, і для Авесалома!

Вторая хроника царств

Глава 16

1 Когда Давуд немного спустился с вершины горы, ему неожиданно встретился Цива, слуга Мефи-Бошета. У него была пара осёдланных ослов, навьюченных двумястами лепёшками, сотней связок изюма, сотней связок инжира и бурдюком вина.

2 Царь спросил Циву: – Для чего это у тебя?Цива ответил: – Ослы для того, чтобы на них ездила семья царя, лепёшки и плоды – в пищу юношам, а вино, чтобы подкрепить тех, кто ослабеет в пустыне.

3 Тогда царь спросил: – А где же внук твоего господина?Цива ответил ему: – Он сейчас в Иерусалиме, потому что думает: «Сегодня народ Исраила вернёт мне царство моего деда».

4 Тогда царь сказал Циве: – Всё, что ранее принадлежало Мефи-Бошету, теперь твоё. – Низко кланяюсь тебе, господин мой царь, – сказал Цива. – Да найду я расположение в твоих глазах.

5 Когда Давуд приблизился к Бахуриму, оттуда вышел человек, который был из того же клана, что и семья Шаула. Его звали Шимей, он был сыном Геры. Он шёл и проклинал.

6 Он бросал в Давуда и его приближённых камнями, несмотря на то что и справа, и слева от Давуда были его воины и стража.

7 И, проклиная, Шимей говорил: – Вон! Вон! Убийца! Негодяй!

8 Вечный воздал тебе за всю кровь, пролитую тобой в доме Шаула, вместо которого ты воцарился. Вечный отдал царство твоему сыну Авессалому. А ты попал в беду, потому что ты убийца!

9 Авишай, сын Церуи, сказал царю: – Почему этот мёртвый пёс проклинает господина моего царя? Позволь мне пойти и снести ему голову.

10 Но царь сказал: – Что у вас со мной общего, сыновья Церуи? Если он проклинает, потому что Вечный сказал ему: «Прокляни Давуда», то кто может сказать: «Зачем ты это делаешь?»

11 И Давуд сказал Авишаю и всем своим приближённым: – Мой сын, который рождён от моей плоти, пытается отнять у меня жизнь. Что же тогда говорить об этом вениамитянине! Оставьте его. Пусть проклинает, потому что так сказал ему Вечный.

12 Может быть, Вечный увидит моё горе и воздаст мне добром за проклятия, которые я слышу сегодня.

13 И Давуд со своими людьми снова тронулся в путь, а Шимей шёл по склону горы напротив него, проклиная на ходу и бросая в него камни и пыль.

14 Царь и все люди, которые были с ним, добрались до Иордана утомлёнными и остановились там на отдых.

15 А тем временем Авессалом и все исраильтяне вошли в Иерусалим, и Ахитофел был с ними.

16 И когда аркитянин Хушай, друг Давуда, пришёл к Авессалому, он сказал ему: – Да здравствует царь! Да здравствует царь!

17 Авессалом спросил Хушая: – Такова-то твоя верность своему другу? Почему ты не пошёл с ним?

18 Хушай сказал Авессалому: – Нет, я на стороне того, кого избрал Вечный, этот народ и все исраильтяне, и с ним останусь.

19 Да и кому я буду служить? Разве не его сыну? Точно так же, как я служил твоему отцу, я буду служить тебе.

20 Авессалом сказал Ахитофелу: – Дай нам совет. Что нам делать?

21 Ахитофел ответил: – Спи с наложницами своего отца, которых он оставил присматривать за дворцом. Тогда весь Исраил услышит, что ты сделался ненавистным отцу, и руки всех, кто на твоей стороне, укрепятся.

22 Авессалому разбили шатёр на крыше дворца, и он спал с наложницами своего отца на глазах у всего Исраила.

23 А в те дни совет, который давал Ахитофел, считался, как если бы кто спрашивал наставления у Всевышнего. Таков был всякий совет Ахитофела и для Давуда, и для Авессалома.

2-а Самуїлова

Розділ 16

Вторая хроника царств

Глава 16

1 А коли Давид пройшов трохи з верхі́в'я, аж ось Ціва́, Мефівошетів слуга назу́стріч йому, та пара в'ючених ослів, а на них двісті хлібі́в, і сто в'язок родзи́нок, і сто літніх плоді́в, та бурдю́к вина.

1 Когда Давуд немного спустился с вершины горы, ему неожиданно встретился Цива, слуга Мефи-Бошета. У него была пара осёдланных ослов, навьюченных двумястами лепёшками, сотней связок изюма, сотней связок инжира и бурдюком вина.

2 І сказав цар до Ціви: „Що це тобі?“ А Ціва́ відказав: „Ці осли для царсько́го дому на їзду, а хліб та літні плоди́ — на їду юнака́м, а вино — на пиття́ зму́ченому в пустині“.

2 Царь спросил Циву: – Для чего это у тебя?Цива ответил: – Ослы для того, чтобы на них ездила семья царя, лепёшки и плоды – в пищу юношам, а вино, чтобы подкрепить тех, кто ослабеет в пустыне.

3 І сказав цар: „А де син твого пана?“ А Ціва відказав царе́ві: „Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька“.

3 Тогда царь спросил: – А где же внук твоего господина?Цива ответил ему: – Он сейчас в Иерусалиме, потому что думает: «Сегодня народ Исраила вернёт мне царство моего деда».

4 І сказав цар до Ціви: „Ось тобі все, що в Мефівошета“. А Ціва відказав, уклонившись: „Нехай я знайду́ ласку в оча́х твоїх, пане мій ца́рю“.

4 Тогда царь сказал Циве: – Всё, что ранее принадлежало Мефи-Бошету, теперь твоё. – Низко кланяюсь тебе, господин мой царь, – сказал Цива. – Да найду я расположение в твоих глазах.

5 І прийшов цар Давид до Бахурі́му, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім'я́ йому Шім'ї́, син Ґерин. Він ішов і все проклинав.

5 Когда Давуд приблизился к Бахуриму, оттуда вышел человек, который был из того же клана, что и семья Шаула. Его звали Шимей, он был сыном Геры. Он шёл и проклинал.

6 І він кидав камі́нням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі ли́царі були на прави́ці його та на ліви́ці його.

6 Он бросал в Давуда и его приближённых камнями, несмотря на то что и справа, и слева от Давуда были его воины и стража.

7 І отак говорив Шім'ї в прокльо́ні своїм: „Іди, іди геть, кривавий пересту́пнику та чоловіче негі́дний!

7 И, проклиная, Шимей говорил: – Вон! Вон! Убийца! Негодяй!

8 Госпо́дь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарюва́в ти замість нього. І віддав Госпо́дь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!“

8 Вечный воздал тебе за всю кровь, пролитую тобой в доме Шаула, вместо которого ты воцарился. Вечный отдал царство твоему сыну Авессалому. А ты попал в беду, потому что ты убийца!

9 І сказав до царя Авішай, син Церуї: „Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду́ я, і зітну́ йому голову!“

9 Авишай, сын Церуи, сказал царю: – Почему этот мёртвый пёс проклинает господина моего царя? Позволь мне пойти и снести ему голову.

10 А цар відказав: „Що́ обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: На́що ти так зробив?“

10 Но царь сказал: – Что у вас со мной общего, сыновья Церуи? Если он проклинает, потому что Вечный сказал ему: «Прокляни Давуда», то кто может сказать: «Зачем ты это делаешь?»

11 І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: „Ось син мій, що вийшов з утро́би моє́ї, шукає моєї душі, а що́ вже говорити про цього веніями́нівця! Дайте йому спо́кій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь!

11 И Давуд сказал Авишаю и всем своим приближённым: – Мой сын, который рождён от моей плоти, пытается отнять у меня жизнь. Что же тогда говорить об этом вениамитянине! Оставьте его. Пусть проклинает, потому что так сказал ему Вечный.

12 Може зглянеться Господь над моєю бідою, і пове́рне мені цього дня добром замість його прокляття“.

12 Может быть, Вечный увидит моё горе и воздаст мне добром за проклятия, которые я слышу сегодня.

13 І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім'ї́ йшов узбіччям гори навпроти нього. І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та поро́шив по́рохом.

13 И Давуд со своими людьми снова тронулся в путь, а Шимей шёл по склону горы напротив него, проклиная на ходу и бросая в него камни и пыль.

14 І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, зму́чені, і відідхну́ли там.

14 Царь и все люди, которые были с ним, добрались до Иордана утомлёнными и остановились там на отдых.

15 А Авесало́м та ввесь ізра́їльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними Ахіто́фел.

15 А тем временем Авессалом и все исраильтяне вошли в Иерусалим, и Ахитофел был с ними.

16 І сталося, як прийшов аркеянин Хуша́й, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: „Нехай живе цар, нехай живе цар!“

16 И когда аркитянин Хушай, друг Давуда, пришёл к Авессалому, он сказал ему: – Да здравствует царь! Да здравствует царь!

17 І сказав Авесало́м до Хуша́я: „Це така ласка твоя з при́ятелем твоїм? Чому не пішов ти з своїм при́ятелем?“

17 Авессалом спросил Хушая: – Такова-то твоя верность своему другу? Почему ты не пошёл с ним?

18 І сказав Хуша́й до Авесалома: „Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позоста́нуся.

18 Хушай сказал Авессалому: – Нет, я на стороне того, кого избрал Вечный, этот народ и все исраильтяне, и с ним останусь.

19 А подруге, кому я буду служити? Чи ж не синові його? Як служив я ба́тькові твоєму, так буду й тобі“.

19 Да и кому я буду служить? Разве не его сыну? Точно так же, как я служил твоему отцу, я буду служить тебе.

20 І сказав Авесало́м до Ахіто́фела: „Дайте пораду, що маємо робити“.

20 Авессалом сказал Ахитофелу: – Дай нам совет. Что нам делать?

21 І сказав Ахіто́фел до Авесалома: „Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненави́джений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою“.

21 Ахитофел ответил: – Спи с наложницами своего отца, которых он оставил присматривать за дворцом. Тогда весь Исраил услышит, что ты сделался ненавистным отцу, и руки всех, кто на твоей стороне, укрепятся.

22 І розтягли́ Авесаломові намета на даху́, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на оча́х усього Ізраїля.

22 Авессалому разбили шатёр на крыше дворца, и он спал с наложницами своего отца на глазах у всего Исраила.

23 А Ахіто́фелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, — така була Ахіто́фелова порада і для Давида, і для Авесалома!

23 А в те дни совет, который давал Ахитофел, считался, как если бы кто спрашивал наставления у Всевышнего. Таков был всякий совет Ахитофела и для Давуда, и для Авессалома.

1.0x